


Інтернет створив у 1989 році британський науковець у сфері комп’ютерних наук сер Тім Бернерс-Лі. Відтоді Інтернет зазнав докорінних змін. Зазвичай цю еволюцію поділяють на три окремі фази, що визначають суттєві зміни у способах взаємодії користувачів із технологіями та даними.
Початковий етап — Web1 — складався зі статичних сторінок із суто інформаційним наповненням і тривав приблизно з 1989 по 2004 рік. Далі настав Web2 — значно інтерективніший і зручніший, із пануванням централізованих платформ на кшталт Facebook, Twitter та YouTube, тобто того Інтернету, яким ми користуємося сьогодні. Web3 — наступне покоління, концепція якого швидко розвивається завдяки новим технологіям, зокрема блокчейну.
Web1, який також називають "Статичним вебом" або "Вебом лише для читання", позначає початкову стадію Інтернету. На відміну від сучасного інтерактивного вебу, Web1 був пасивним і орієнтувався на споживання інформації.
Ця фаза тривала з 1989 по 2004 рік і була каталогом статичної інформації, пов’язаної гіперпосиланнями. Сайти будували за допомогою Server Side Includes або Common Gateway Interface, а розміщували на серверах інтернет-провайдерів чи безкоштовних хостингів. Web1 був примітивною версією Інтернету, децентралізованою, із односторонньою комунікацією.
У Web1 інформація й товари лише презентувалися — користувачі не могли взаємодіяти чи робити внесок. Контент створювали лише окремі автори, а більшість користувачів залишалися пасивними споживачами. Серед платформ Web1 були AOL, Yahoo!, Craigslist, Ask Jeeves і WebMD.
Web1 орієнтувався на доступ до інформації, а Web2 — на створення контенту та внесок користувачів. Його називають учасницьким, соціальним або "вебом читання й написання". У цьому етапі важливими є взаємодія, інтероперабельність і зв’язок. Це той Інтернет, який існує сьогодні, і який працює завдяки мобільним пристроям, соціальним мережам і хмарним технологіям.
Термін Web2 запровадили Тім О’Рейлі та Дейл Догерті на першій конференції O’Reilly Media Web 2.0 у 2004 році. Web2 став більш динамічним і дружнім для користувача, ніж Web1, і започаткував еру контенту, створеного користувачами, що змінило способи взаємодії. Вперше кожен, хто мав доступ до Інтернету, міг брати участь, ділитися знаннями, ідеями та досвідом на платформах типу Wikipedia, MySpace чи WordPress.
Користувачі працюють на Etsy і Depop, публікують відгуки на Amazon і TripAdvisor, діляться зображеннями на Flickr або Pinterest, завантажують відео на YouTube, розміщують житло на Airbnb. Бізнес також отримав переваги від зростання зв’язку, що покращило взаємодію з клієнтами, підвищило задоволеність і доходи. Для Web2 характерний динамічний, адаптивний контент, технології AJAX, JavaScript, HTML5, CSS3, високий рівень залучення та контент, створений користувачами.
Попри інновації й переваги, Web2 має суттєві проблеми — централізацію влади й контролю. Платформи розміщені на серверах небагатьох корпорацій, що концентрує вплив у руках техногігантів — Alphabet (Google), Meta, Amazon, Apple.
Централізація впливає на приватність користувачів. Люди "платять" за доступ до платформ особистими даними. Від імені та дати народження до IP-адреси, пристроїв, історії переглядів і покупок — усе це збирають, зберігають і продають рекламодавцям, часто без відома користувача. У Web1 користувачі були споживачами, а у Web2 багато хто вважає їх продуктом.
Крім того, користувачі піддаються ризику цензури й втрати доступу. Якщо хтось публікує контент, з яким не погоджується платформа, його можуть видалити чи заблокувати обліковий запис назавжди. Компанії створили закриті екосистеми, або "walled gardens" (обмежені середовища), щоб утримувати користувачів і ускладнювати перехід на альтернативи.
Web3 іноді називають семантичним вебом. Він орієнтується на читання, написання і володіння. Масштабні проблеми Web2 — вилучення даних, онлайн-стеження, алгоритмічні маніпуляції, експлуатація рекламою, цензура — спонукають людей шукати інші платформи й технології.
Бернерс-Лі вперше представив ідею Web3 у статті Scientific American 2001 року, визначаючи комунікаційну прогалину між людьми і комп’ютерними застосунками. Він передбачав Інтернет, зрозумілий і людям, і машинам. Використовуючи блокчейн та суміжні технології, Web3 прагне передати контроль від техногігантів користувачам.
Web3 обіцяє завдяки децентралізації реалізувати задум Бернерса-Лі — веб, у якому "не потрібно дозволу центральної влади для публікації... немає центрального вузла контролю і немає єдиної точки відмови". Такий Інтернет стане розумнішим, автономним і відкритим. Web3 базується на блокчейні, усуває централізовані органи й дає змогу користувачам взаємодіяти з будь-ким і будь-якою машиною у світі без посередників.
У Web3 дані стають спільними, користувачі можуть брати участь у врядуванні інтернет-протоколів й володіти своїми даними. Основні технології Web3 — штучний інтелект, блокчейн, машинне навчання, доповнена реальність, 3D-графіка. Практичні приклади: децентралізований протокол Bitcoin, соцмережі на блокчейні, маркетплейси цифрових активів, криптотрейдингові платформи.
Відновлення контролю над даними для користувачів і віддалення його від корпорацій — ключова риса нового вебу. Децентралізовані соціальні мережі дозволяють творцям напряму контактувати з аудиторією peer-to-peer і зберігати контроль над контентом без цензури. Цифрові активи й токени є фінансовими стимулами для участі у врядуванні Web.
Хоча Web3 має значний потенціал, його життєздатність і масове впровадження стикаються з труднощами. Дехто вважає, що повної децентралізації досягти неможливо, оскільки централізація може бути неминучою — люди та бізнеси часто не хочуть самі управляти серверами. Це дорого, складно й енергозатратно.
Багато децентралізованих застосунків (dApps) використовують традиційні централізовані вебсервери нарівні з блокчейнами. Більшість dApps взаємодіють із блокчейнами через сервери, які самі покладаються на хмарні рішення централізованих компаній.
Блокчейн є вартісною і енерговитратною технологією, тому проблеми масштабування й сталого розвитку залишаються. Швидкість транзакцій на децентралізованих протоколах значно нижча, ніж на централізованих, що ускладнює масове впровадження.
Децентралізація створює нові юридичні та регуляторні виклики. Без центрального органу — хто відповідальний за кіберзлочини, переслідування і дезінформацію? Є й технічні бар’єри — зручність і безпека значно складніші для пересічного користувача. Для роботи з Web3 потрібне глибоке розуміння блокчейн-технологій, смартконтрактів, гаманців і протоколів. Складна крива навчання посилюється не завжди зручним користувацьким досвідом продуктів і сервісів Web3.
За понад тридцять років Інтернет змінив глобальну взаємодію і бізнес. Перехід від Web1 до Web2 довів, що технології здатні змінювати комунікацію і співпрацю, але водночас створив нові проблеми із приватністю й централізацією. Web3 має вирішити ці питання, децентралізуючи владу і повертаючи її користувачам.
У сучасну епоху цифрової трансформації розуміння Web3 і його функцій є необхідним. Експерти прогнозують, що Web3-технології й надалі працюватимуть паралельно з Web2, доповнюючи його, а не повністю замінюючи. Успіх Web3 залежить від подолання технічних, регуляторних і практичних бар’єрів, а також від створення інтуїтивного й доступного досвіду для всіх користувачів, що забезпечить масове впровадження.
Web3 використовує блокчейн для децентралізованих транзакцій без посередників. Користувачі управляють своїми даними й цифровими активами через криптогаманці, а смартконтракти прозоро та безпечно автоматизують угоди між сторонами.
Web 3.0 — це децентралізований Інтернет на основі блокчейну. Серед прикладів: криптовалюти (Bitcoin, Ethereum), децентралізовані застосунки (dApps), NFT, децентралізовані фінанси (DeFi), сервіси цифрової ідентичності.
Щоб працювати у Web3, використовуйте браузери, сумісні з децентралізованими протоколами, наприклад Incognito Browser. Підключіть криптогаманець, отримуйте доступ до dApps через децентралізовані URL і взаємодійте зі смартконтрактами. Завжди приділяйте увагу безпеці при роботі з приватними ключами.
Web3-гаманець — це цифровий інструмент для взаємодії з децентралізованими застосунками у блокчейн-мережах. Він забезпечує транзакції у DeFi, dApps, NFT і є ключовим для самостійної й безпечної роботи в екосистемі Web3.











